Свято осені. Вірші про осінь для дошкільнят




Осінь





Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!

(Л. Новикова)




Березовий листочок





Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…

(Ліна Костенко)




Осінь





Небеса прозорі,
Мов глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.

А над полем нитка
Дзвонить, як струна,
Зажурилась квітка –
Чує сніг вона.

(Д. Павличко)




Зажурилась квітка





Небеса прозорі,
Як глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.

А над полем нитка
Дзвонить як струна,
Зажурилась квітка —
Чує сніг вона.

(Д. Павличко)




Добра чарівниця





В золотій кареті,
Що з конем грайливим,
Проскакала Осінь
По лісах і нивам.

Добра чарівниця
Всі переінакшивши:
Яскраво - жовтим кольором
Землю прикрасила.

З неба сонний місяць
Диву дивується.
Все кругом іскриться,
Все переливається.

(Ю. Капустіна)




Жовтень





В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.

(А. Черинь)




Листопад





Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.

(А. Житкевич)




Осінь





Дарує осінь дива,
Та ще які!
Разнаряжены лісу
В золоті шапки.

На пеньку сидять юрбою
Руді опеньки,
І павук - який спритник! -
Тягне мережа кудись.

Дощ і тьмяна трава
В сонній частіше вночі
Незрозумілі слова
До ранку бурмочуть.

(М. Геллер)




Вже брами літа замикає осінь...





Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.
Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ти, літо, поділось, куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами твої замикала вночі,
погубила у небі журавлині ключі.

(Ліна Костенко)




Птахи відлітають





Птахів проводжають
В дорогу лісу:
Довге відлуння
Летить в небеса.

Птахів проводжають
В дорогу луки:
Виросли трави
У великі копиці.

Навіть услід їм,
Як ніби крилом,
Опудало махає
Порожнім рукавом.

(Ст. Степанов)




Осінь





Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.

(Б. Чалий)




Останній листочок





Листя падає додолу.
Засинає гай і поле.
На вербі один листочок.
До зими один деньочок!

(А. Камінчук)




Осінь настала





Стала сладкою горобина...
Вся трава - як віник...
Мураха несе дубину
В теплий мурашник...

У мурашнику напилит
З неї поліна...
Тому що настала
Осінь... нажаль...

(А. Анпілов)




Осінь





Якщо на деревах листя пожовкло,
Якщо у край далекий птахи відлетіли,
Якщо небо похмуре, якщо дощик ллється,
Це час року восени зветься.

(М. Ходякова)




Осінні поля





Охололи води і земля,
Сон бере натруджені поля.
На горбах у висохлий кулак
Заховав зернята дикий мак.

А поміж горбами в теплий край
Покотився колесом курай.
Ні душі в полях, лише димок
Лащиться, згортається в клубок.

То в село за синій горизонт
Поспішає трактор на ремонт.
Тихо-тихо трактор вуркотить,
Щоб свої поля не розбудить.

(А. Качан)