Вірші про школу




Я ВЖЕ ШКОЛЯР





Я підріс. Я вже школяр,
Маю ранець і буквар.
Мама каже: свято в нас –
Я іду у перший клас.

(І. Гущак)




ЗАХОДЖУ У ДВЕРІ ШКІЛЬНІ Я





Заходжу я в двері шкільні
і чую зусюди привіт.
Вітчизна відкрила мені
ці двері широкі у світ.

(В. Бичко)




ДО ШКОЛИ





Радості такої
Не було ніколи –
Це Оленка нині
Вперше йде до школи.

Стрічку заплітає
І киптар вдягає
На новім портфелі
Тепле сонце грає.

Усміхнулась неньці
І виходить з хати:
Ой, ідуть до школи
Звідусіль малята!

(С. Жупанін)




ШКОЛЯРИК





Закінчилися уроки,
гайда зараз де-небудь,
поки батько прийде, поки
сині сутінки впадуть...

Може, в парк на каруселі?
В сад сусідський через тин?..
Всюди друзі е веселі,—
вдома сум, коли один...

Ось і хлопці, ось і м'ячик!
Дожену я їх скоріш...
— Спершу розв'яжи задачі
і напам'ять вивчи вірш!

Насторожився школярик,
оглядається тихцем...
— Що за диво? Що за чари?!
Звідкіля йде голос цей?

Біля нього ні людини...
І не мати, і не брат...
Ну, а голос звідкись лине
І лякає не на жарт!

Може, феї це казкові
стережуть його від зла?
Ні,— школярська власна совість
добрий голос подала.

(М. Хоросницька)




МАЛИЙ ШКОЛЯРИК





Гей, нема то так нікому,
Як школярику малому:
Він не журиться ніколи,
Взяв книжечки - і до школи!

А в тій книжці - малюночки,
А в тій книжці - співаночки,
І наука, і забава,
Бо та книжечка цікава,
Бо та книжечка рідненька...

Тулить її до серденька,
Сторінки все оглядає,
Вірші радісно читає...

(М. Підгірянка)




Я ІДУ ДО ШКОЛИ





Так святково сонечку сьогодні.
Всюди квіти… Квіти й сміх.
Білі голуби на підвіконні
Туркотять до іграшок моїх,
Щоб вони сьогодні не скучали,
А самі і гралися, і спали…
Волохан, мій котик, теж святковий,
Знає він, що я іду до школи.

(Н. Поклад)




ШКОЛА





Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.

Бігають, сміються діти,
Та – лиш дзвоник задзвенить –
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

(Д. Павличко)




ВЧИТЕЛЬКА





У яблуневім саду.
Рідна учителько сива, —
Днина, легка і красива,
Йде по школярськім сліду.
Ще як малими були, —
Слід ми в саду залишили.
Крони тоді, як вершини,
Снігом сліпучим цвіли.

В ночі зимові, сумні,
Знаєм, не спалось вам часто —
Ваше омріяне щастя
Десь полягло на війні.
Чисту скорботу сльози
Ви перед нами ховали —
Силу од вас ми черпали,
Так, ніби грона в лози.

Де пролягали стежки,
Там перетнулись дороги.
Сипався цвіт нам під ноги —
І пролітали роки.
Вчителько, ви — як весна.
Ми ж бо довкола — мов квіти.
Вам поміж нас молодіти,
Вічно ходити між нас.

(Я. Ярош)




АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК





Андрійко наш уже школярик:
іде з портфеликом в руці,
а в ньому зошити й букварик,
пенал, і пера, й олівці.

Андрійко добре вчить уроки,
бо хоче вміти й знати все.
Додому йде веселим кроком
і п’ять у зошиті несе!

(Н. Забіла)




ЗАВТРА В ШКОЛУ





Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.

Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.

Залишайся вдома, лялько!
Хоч мені тебе і жалко,
Ти іще не підросла –
І для школи ще мала.

(Г. Черінь)




КВІТИ ВЧИТЕЛЯМ





В синьому тумані
В сині димовій
Яблука рум'яні,
Груші медові.

Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї...
Школа відчиняє
Двері нам свої.

Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі,
Принесім їм квіти
З рідної землі.

(М. Рильський)




ДО ШКОЛИ





...Ось і школа. Квіти, квіти
загойдалися вгорі.
Ті, що звались просто діти,
нині звуться школярі.

— Школа,— вчителька сказала,—
це не просто гарний дім
і не просто класи, зали —
треба знати це усім.

В школі всіх наук джерела
дбало зібрані людьми.
За віки міста і села
школа вивела з пітьми.

Усього багато в школі
є цікавого для вас.
А тепер ідіть поволі,
любі діти, в перший клас.

(П. Воронько)




ВЕРЕСЕНЬ-ШКОЛЯРИК





Через поле по стерні
У міста і села
Йде в солом’яній брилі
Вересень веселий.

В нього квіти у руці
І новий портфелик,
Розцвітає на щоці
Сонячний метелик.

Голосний несе дзвінок,
«Дзінь-дзілінь» – лунає,
Він до школи на урок
Школярів скликає.

(Н. Тріщ)




МОЇЙ ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ





Ми проводили маневри —
Випробовували нерви.
Тест учителька пройшла —
Ключ до кожного знайшла.

Треба визнати всім прямо,
Що вона, як рідна мама:
І підтрима, й насварить,
Розбере проблеми вмить.

Ми ставали усе більші,
З кожним роком розумніші,
А учителька із нас
Згуртувала дружний клас!

Хай же сонце їй сміється
Та усе в житті вдається.
Ми засвоїмо у строк
Найважливіший урок!

Краще вчительки немає —
Кожен з нас це добре знає.
Тож вітаємо її
В ці святкові ясні дні!

(С. Гордієнко)




ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА





Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!

Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.

(Т. Коломієць)




ПЕРШИЙ КЛАС





Як гарно, що настала осінь,
Що Перше вересня у нас:
Я стала вже така доросла,
Що йду до школи перший раз!

В портфелі зошити новенькі,
Яскрава стрічка у косі,
Її мені вплітала ненька
Й раділи родичі усі!

Я обіцяю: неодмінно
Старанна завжди буду я,
І вчитись буду на "відмінно",
Як вчилась вся моя сім'я!

(Н. Супруненко)




ДО ШКОЛИ





Заглядає у вікно
Вересень-рум’янець.
Я не сплю – дивлюсь давно
На новенький ранець.

Пахне ранець букварем
З гарними картинками.
Вранці ранець ми берем
І йдемо стежинками.

В мене квіти у руці,
А в матусі ранець.
Сипле сонце промінці
Вересень-рум’янець.

І ведуть, ведуть стежинки нас
В світлий, світлий перший клас.

(М. Чепурна)




ШКОЛА





Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.

Бджілоньки на квітах,
Дітоньки - до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

(М. Підгірянка)




СВІТЛА МИТЬ





Отакий, як у букварику,
Із букетом у руках,
Чом спинився ти, школярику,
Серце в грудях, наче птах?

Як складав ти в ранець зошити!
Як чекав щасливих днів!
Щоб до сліз перетривожити,
Перший дзвоник продзвенів.

За порогом – вітру витівки,
Шелестіння верховіть.
В нашім класі
Перша вчителька
Усміхаючись стоїть.

(Т. Коломієць)




СКОРО Я ПІДУ ДО ШКОЛИ





Скоро я піду до школи,
От зберуть врожай із поля,
Повезуть на трудодні.

Значить в школу час мені.
А сестричці ще не час,
Бо вона маленька в нас.
Не запишуть в перший клас.

От і журиться сестричка,
Що вона ще невеличка.
Я кажу їй:
– Не журись,
Сам маленьким був колись!

(М. Стельмах)